Сеть знакомств для любителей книг



Olexiy Travnikov
Читаю, іноді ділюся враженнями, шукаю змісту.
 послать сообщение
добавить в друзья
посмотреть список желаемых книг
посмотреть рекомендуемые пользователю книги





Книги для обмена:
У этого пользователя пока нет книг для обмена


Друзья:
 
Володимир Том'юк
Володимир Том'юк
 
Taras Prokopyuk
Taras Prokopyuk
 
Валерій Пекар
Валерій Пекар
 
Алексей Мась
Алексей Мась
 
Сергей Дудик
Сергей Дудик
 
Петр Чернышов*
Петр Чернышов*
 
Павел Ткаченко
Павел Ткаченко

друзей: 10 (смотреть)

Olexiy Travnikov

У пользователя нет сводных рецензий
лучшие рецензии : новые рецензии

Художественные (6)Философия, история (3)Бизнес (3)

 1..10 11..20 Ctrl ← 21..30 Ctrl → 31..40 41..41 
Olexiy Travnikov
Це незвичайний погляд на становлення православної Церкви в Росії, оскільки дослідження зроблене німцем.
Багато уваги автор приділяє стосункам церкви та держави, намагається аналізувати релігійність людей та певні аспекти богослів"я.
Період оохоплений від запровадження християнства в Київській Русі і аж до часів релігійних дисидентів в СРСР.
Неоднозначний погляд, який вартує уваги, а тому зголошуся з автором в тому, що "кожен погляд на минуле завжди є відповідною власною конструкцією..." І в даному випадку так і є.
Варто не забувати, що історія - то звернення до минулих подій і тенденцій, які ну дуже цікаві для розуміння певних реалій сьогодення.
Дослідження закінчується 2009 роком...
Нажаль.
Можливо буде продовження?!

Томас Бремер "Церква та імперія. Нарис історії російського православ'я"
Olexiy Travnikov
За последние 2 года эту книгу не читал только ленивый (шутка).
Дошла очередь и до меня. Ну, что же - читать стоит.
И первое - потому что "писательство" теперь не просто удел одаренных и призванных, но также всех, кто имеет профиль в любой социальной сети. Правда!
И эта книга содержит много простых и толковых советов, а главное - все они очень практичны.
Грамотность у пользователей социальных сетей не всегда возведена в ранг самого важного, а потому нередко попадаются откровенно неприятные тексты. Чтобы избежать этого - стоит почитать это "руководство".
Может я не применял бы его для всего кряду, как окончательный вариант "идеального" учебника, но что-то важное в нем точно есть.
Для себя точно выделил такие пункты:
- очищать текст от всего ненужного
- думать о том, о чем пишешь
- быть честным в тексте (перед другими) - это выбор
- смысл важнее формы
- начинать с пользы для читателя
Как ни крути - а читать стоит.

Максим Ильяхов, Людмила Сарычева Пиши, сокращай. Как создавать сильный текст (книга Главреда)
Olexiy Travnikov
Оригинальное название книги The Resolution for Men.
И она для мужчин...
Не для всех, но для тех, кто готов к изменениям. Или даже не готов, но рискнуть не против.
Большинство мужчин уходят из жизни с глубоким чувством сожаления о том "чего не успели, не сделали", но будут и те, кто однажды примет решение жить для самого важного.
Книга о том, как принять решение и почему именно решение - важная часть для мужчины.
Вторая часть книги - это сплошной challenge, поскольку открывает некоторые аспекты жизни Мужчины, который хочет состояться как таковой.
Здесь есть место для размышлений (и решений) для того, чтобы быть главой семьи, являть честь и честность, искать справедливость и быть ответственным, проявляя любовь к жене и детям.
А еще - есть много практических вдохновений о том, как не забывать о взятых на себя обязательствах.
Не поленитесь - может быть одна из самых практических книг для вас в этом году.

Стивен и Алекс Кендрик, Рэнди Алькорн "Резолюция для мужчин"
Olexiy Travnikov
Просто неможливо було мені оминути увагою книгу із такою назвою. Так, читав я її в українському перекладі - і це одна з небагатьох біографій, які мені доводилося опрацьовувати. Тепер їх буде більше.
Неодмінно! Тепер, аби відкривати різні аспекти життя - розумію - треба читати про долі людей.
І хай там як можна ставитися до особистості Інги Арвад, але цікаво спостерігати за перебігом світової історії в контексті саме її шляху…в різних країнах, з різними чоловіками, з неоднорідним світосприйняттям.
Через призму життя данської журналістки та «дами із замахом на світськість» прослідковується дотичність із долями різних людей, які полишили слід в світовій історії. І то є не перебільшення. Кенеді, Гітлер, Едгар Хувер…вам треба продовжувати? Не буду, бо книга таки варта прочитання без усілякого сумніву.

Але ж моменти є…просто зауважте…

«Бути поруч» зі своїм чоловіком - це саме те, що Інга намагалася робити все своє життя, зазвичай шкодячивласним інтересам, мріям і планам.

«…нічого поганого в красивій жінці немає, але для мене важливіше, щоби вона була сердечною та тріпотливою наче метелик, який все ще має пилок на крильцях»


Це будуть особливі 450 сторінок вашого життя. Просто варто їх перегортати…

Скотт Ферріс «ІНГА»
Olexiy Travnikov
Для мене це не була просто «ще одна книга про Черчілля» - це було очікування. Раймунд Претцель – знаний німецький журналіст, який з 1965 відомий книгами про сера Вінстона. Звичайно автор більше схильний зосереджуватися на історії Німецького Райху, але ця робота особлива, бо дає не-англійський погляд на видатну історичну особистість. Легка та доступна мова захоплює та мотивує до прочитання. Що особливо було цікавим – то це простежування потреби зв’язку Черчілля з батьком. Мені просто кинулося в очі. І це до певної міри зворушливо. Одна з «топових фраз» в цьому доробку для мене саме ця: «Політика – це рух, надати речам руху і скерувати рух туди, куди бажаєш, - це головне. І тут треба визнати, що старий Черчілль ще раз таки зрушив усі речі, надав їм могутнього руху.»

Себастіан Гаффнер «Черчілль. Біографія»
Olexiy Travnikov
Как и все предыдущие книги Келлера «Прогулки…» была ожидаемой. Я очень ждал ее перевод, поскольку знаю, что автор всегда глубоко исследует вопрос – предмет своего изучения.
Второе лето кряду именно книги Келлера дают много пищи для ума и размышлений. Чего только стоит сама тема исследования – боль и страдания. На каждой странице есть то, что требует глубокого осмысления и переживания в сердце. Книгу легко разобрать на цитаты, даже если нектороые утверждения вначале будут выглядеть радикальными и требующими усилий для их принятия, осмысления и глубокомысленного переживания лично. «…печаль и скорбь побуждают искать пути к Богу и указывают на ресурсы, которых у нас не было.»
«Мир – это следствие неослабевающего мыслительного процесса, исходя из подтекста вашей веры. Наше мировосприятие - следствие намеренного нахождения в выигрышной позиции.»

Тимоти Келлер «Прогулки с Богом»
Olexiy Travnikov
Якщо чесно, то це лишень друга книжка Кінга яку я прочитав в своєму житті. І перша не була «Зеленою милею»…
Чомусь мені здається, що саме вона одна з найбільше шанованих у нас. І гадки немаю чому мені так здається!

Але ось ця… «Про письменство…»
Зачаровує не сюжетом чи оригінальною ідеєю, хоча безсумнівно подача є надзвичайною, як на мене. Книга дуже практична!

Дуже практична для тих, хто:
- писав колись, а йому «підрізали крила» (та бажання всередині вас не пропало)
- пише «під подушку» та боїться бодай кому розповісти про своє захоплення письменством
- заробляє на життя копірайтингом та втратив натхнення до створення текстів
- думає що писати це всеодно що висякати носа - «раз і готово….та шо там писати»
- готовий працювати над словом, аби воно якнайвлучніше доходило до читача (чи, бодай, потенційного читача)
- мріє вийти на «великий письменницький шлях» та здобути собі власне місце під сонцем в літературі
- просто готовий писати толкові тексти (навіть коли це звичайний пост у соцмережі)

Як мені шкода, що цей доробок не трапився мені під час навчання на філологічному факультеті університету, бо любов до слова та мовознавства зокрема, у Кінга не просто набір теоретичних не до кінця зрозумілих фраз… Він подає їх як практичні та доступні інструменти для роботи з текстом будь-якого калібру.
Все! Абссолюбно все виявилося потрібним - «перша» та «друга» чернетки, «ящик з інструментами», лексикон, словники, іменники та дієслова… Чому цьому так просто не вчать на філологічних факультетах!!! Чому?! Це питання переслідувало мене від першої до останньої сторінки книги.

Це неодмінно потрібно читати (а, може, навіть, і перечитувати), аби просто почуватися освіченою людиною. Цікаві ще й два списки літератури, які містер Кінг…- ні, не рекомендує іншим. Просто сам прочитав.
І, цілковита згода зі Стіві, писати можна лишень тоді - коли сам багато читаєш.

Стівен Кінг Про письменство
Olexiy Travnikov
Чи варто сумніватися в творі, коли сама Оксана Забужко написала про нього “Направду добра книжка”.

Десь посередині - чомусь - пригадав Багряного та його “Тигороловів”.

Ніяких аналогій. Співставлення почуттів. Відчуттів. Миттєвостей.

У “Столітті Якова” чимало чуттєвих миттєвостей та всеохоплюючої любові до рідної землі, жінки, матері, батьківського дому та споконвічного прагнення спокою…

А спокій головного героя народжуєтьє через протистояння зі звірством, нечесністю, підлістю.

А знаете, ще упіймав себе на думці, що тут є Справжній Мужчина! Чоловік! Батько!

Мужчина, котрий знає ціну свого слова та вартісність обіцянок Жінці.
І скільки виборів доводилося робити - “Яків не знав, що й сказати. Відав тилько, що дівчину, яка стала йому майже рідною, треба від чогось захищати…”

В романі не лише епоха - в ньому злам менталітетів трьох народів…злам, котрий веде до надлюдських зусиль аби лише виконати свою місію жити на своїй землі. Жити.

“Усі ми покарані за гріхи наші. І я покараний. Та все одно жити хочеться.”
Прочитайте. Неодмінно.

Володимир Лис “Століття Якова”
Olexiy Travnikov
Саме ця книжка була першою для мене, де стоїть позначка 18+­…

Цю книжку довелося «опрацьовувати» чи не найдовше за решту інших, котрі мені доводилося перечитувати .
Багато болю та смерті…

Вже другий витвір одного й того самого автора, котрий описує події сьогодення - війну на Донбасі та зокрема страту Боїнга біля Торезу окупантами.

Тут вистачає всього - образів, спосетережень, сюжетних ліній, припущень, навіть матюків англійською та головне не це…

Головне та найболючіше - понівечіні людські долі, переплетені війною та добряче змащені абсолютною безпорадністю перед смертю. Смерть в книзі Лойка на кожній сторінці - нею просякнуто більшість переплетень доль про які автор говорить фактами життів обдурених найманців з Росії, скалічених до нелюдства відставних радянських офіцерів, кримінальних українських заробітчан, сотень загиблих у Боїнгу, злодіїв у законі та простих пересічних мешканців Луганщини та Донеччини…

Про роман говорять як про сучасний детектив, але до тонкощів стилю Конан Дойля чи Агати Крісті сам Лойко - на моє переконання - не збирався вдаватися. Можливо через те, що бути добрим журналістом-документалістом не одне й те саме, що й творити шедевральні літературні твори.

Книга видана, живе своїм життям, факти транскрибовані у художню форму роману, а що з цим робити далі - вирішувати читачеві.
Українському.
Тому, що хоче дивитися у майбутнє.
Позбавленому мрії про штучне «братерство».
Читайте.
Думайте.
Аналізуйте.

Сергій Лойко «Рейс»
Olexiy Travnikov
Ми так схильні до швидких та необдуманих реакцій, що перше враження про твір може затьмарити велику ідею. То ж не поспішайте відкинути її просто вбік... Погортайте...
Особисто я звернув увагу на роман виключно через те, що в “Книгарні Є” йому було відведено особливе місце серед лауреатів “Коронації слова” 2017 року…ну, як особливе - лежав серед інших. Але від нього чимось віяло...не круїзним, бо то поверхневе...а там є ідея. Претензія на ідею як мінімум. Хай як там, але...
400 сторінок рвучкої неестетичності та справжності життя однієї непростої української дівчини, що опинилася в океані на круїзному лайнері, а от в якості кого - варто би було почитати, навіть, якщо твір не стане вам до смаку, бо і таке цілковито може статися….а може і станеться…
“Людям властиво не помічати тих елементів реальності, які не узгоджуються з їх бажаннями чи баченням ситуації, навіть якщо такі елементи стирчать у них перед носом.”
Про що думалося протягом цього твору…
про бажання відшукати справжність посеред простих речей, які оточують людину 24/7
про потребу кохання та прагнення любові будь-якої людської істоти де б вона не знаходилася в конкретний момент часу та якої б статі вона не була
про тугу за простим та людським, хоч би яким “сучасним та богемним” не намагалися б прикриватися…
Ми створені з потребою любити та віддавати любов, хай би якою не була та любов…а чи справді важливо, як проявляти її? Що думаєте? Прочитайте «Нижче» і скажіть…роман не полишить вас ні на секунду.

Кіра Малко “Нижче”
 1..10 11..20 Ctrl ← 21..30 Ctrl → 31..40 41..41