Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Olexiy Travnikov
Донна Тартт «Щиголь»
Надзвиачайно захоплюючий та неоднозначний: брутальний, різкий, часом непристойний, а то й грубий, але водночас такий що сповнений надзвичайної теплоти та людяності. Часто межі прсто затираються, або й зникають геть - і що як не витвір мистецтва здатні то передати. І це постійне балансування між двома світами та станами речей…«Голландські художники справді знали, як передати цю грань, коли стиглість переходить у гниль.»
Загалом роман надихає своєю не лишень естетичною складовою, але й різножанровістю, багатоплановістю та різновекторністю /хоч власне до того і покликаний жанр/.
Немає сенсу переказувати зміст твору, бо ж хотілося б мотивувати інших до його прочитання, але місця вистачає для всього: історій життя різних людей, ганстерсько-детективних колізій, художніх описів та пристрасних описів урбаністичного міста 21 століття…які просто змушують забути про те, що це художній твір, ось тільки погляньте: «Коли я вийшов із метро, Лексингтон-авеню була безлюдна, краплі танцювали і настовбурчувалися, мов голки їжака, на хідниках, рясний дощ, здавалося, увібрав у себе всі звуки на вулицях.»
Я би особисто наполягав на тому, що центральною темою роману є стосунки між людьми. І це є особливою цінністю.
Хоча водночас естетичну насолоду тут для себе знайдуть і любителі тонкої іронії.
Одним словом - читайте!

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 3, на книгу 5  =  общий рейтинг: 8

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0