Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Olexiy Travnikov
Вікторія Амеліна "Синдром листопаду"

"Синдром листопаду" я почав гортати в "Інтерсіті", повертаючись до Києва.
Читав про Київ та буреломні 90-і, залишаючи позаду Слов"янськ та Покровськ...і так воно складалося в щось органічне. Такі прості слова вимальовували величезне та різнобарвне полотно пострадянської України.
Понівечена доля хлопчика Кості, який несподівано став сиротою...
Понівечене життя Валєри "Вамби-Мамби", що його цьковано лише за колір шкіри та здатність бути людиною (з часом вона деформується в доволі чудернацьку форму).
"Всі ми звірі - і ті, хто б"є, і биті."
Спотворена янголоподібна Лізка, яку через роки Костя, вже дорослим дядьком, зустріне на Майдані...
А що робить із людиною надмірна емпатія!? Ви бодай-коли задавалися таким питанням?! НІ!? А дарма! Варто би було...бо тоді б ваше життя перетворилося на...
Читайте самі!
Бодай раз в житті треба мати досвід проживання такого твору, оскільки то не просто психоделія, а справжній зріз життя людини - навіть не одної. А цілого покоління.
Так, вона - та людина - може бути безсилою перед владою часу та "сильними світу цього", але залишатися при цьому собою - Особистістю...
"Навчившись співчувати, пробачаєш майже усе. Вже знаєш: кожен, хто видається розумнішим, успішнішим чи - а чому б і ні - щасливим, зсередини виглядає так само, як ти. І б"ється, як рибина - просто об інше скло, в іншому місці-акваріумі або - на іншому поверсі соціальної піраміди. Але точно так само." Влучно? Еге ж...
Багато роздумів, що накочуються, коли перед очима пролітає немало всього, що і сам встиг пережити...
"Хіба співчуття, що спонукає діяти, не єдине, що виправдовує саме існування співчуття?"
Дуже актуально. Перечитайте...

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 0, на книгу 11  =  общий рейтинг: 11

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0