Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Марія Хільченко
Ярослав Федорчук Волинянин
Українсько-польські відносини, численні визвольні війни українського народу, українська національно-визвольна боротьба ХХ століття не дістали належного і об’єктивного висвітлення ні в Україні, ані у державах-сусідах. Про це хибно відображено і в польських, і в російських, і в сучасних українських оцінках. А Україна в ті трагічні часи мимоволі стала полем битви тоталітарних режимів, які вирішували свої проблеми українською кров’ю. За таких умов свідчення очевидця стають безцінними, адже саме завдяки ним можна сформувати об’єктивну і неупереджену точку зору на історичні події.
Збіркою саме таких спогадів є книга Ярослава Федорчука «Волинянин», яка має автобіографічний характер, адже автору довелося бути очевидцем кривавих подій на Волині під час Другої світової війни. Пережите й побачене назавжди закарбувалося у пам’яті автора, це не суха статистика або хронологія. Про драматичну історію Волині та України у ХХ столітті, зокрема так звану українсько-польську різанину Ярослав Федорчук розповідає від третьої особи, назвавши свого героя Сашком. Цей персонаж – відображення автора у дзеркалі власних спогадів, адже війну, як і кожну трагедію людства, можна по-справжньому зрозуміти лише через призму окремої людської долі.
«Чужа влада — чи польська, чи московська, чи німецька — є чужою. І той, хто їй служить, не захищає своїх. Ні! Він виступає проти них», — ці слова з книги «Волинянин» є певним узагальненням, вони характеризують і світоглядні позиції автора, і його переживання, пов’язані з трагічною історією Волині та України, і сам зміст повісті.
Автор книги «Волинянин» бачив усе на власні очі. Він бачив, у тому числі, й вирізані польськими загонами 36 односельчан. Бачив і зафіксував події «німецької» і «совецької» окупацій, бачив і їхні відмінності, і спільні риси, які виявлялися у ставленні до України. Зокрема, відзначається прагнення обох тоталітарних режимів за будь-яку ціну «звільнити» Україну від українців, вкрасти її майбутнє і навіть минуле.
Оповідаючи про злочини “радянської влади”, Ярослав федорчук відзначає криваві розправи над “політзеками” при відступі червоної армії у 1941 році. Засуджує автор і знищення хлібу – однієї з найбільших цінностей селянської України. Вражають описом картини, коли, відступаючи з рідного села Сашка, комуністи підірвали млин, повний зерна та муки, і таким чином прирекли селян на голод. Є також в книжці епізод, в якому головний герой Сашко на екскурсії по Києву не повірив екскурсоводові, що Успенський собор розбомбили німці. У відповідь на невинне питання, навіщо було німцям бомбити захоплене ними самими місто, юнака викликають до “першого відділу” і натякають, що за такі питання недовго й отримати ярлик “ворога народу”.
Ярослав Федорчук через призму долі окремих людей розповідає про Україну і Волинь ХХ століття. Так автор правдиво фіксує кадр із життя України початку минулого століття. На його переконання, історія нашої країни дає унікальний інструмент для розуміння сучасних подій.

Марія Хільченко (1 курс, 4 група ІЖ)

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 19, на книгу 24  =  общий рейтинг: 43

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0