Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Аліна Цвєткова
Ярослав Федорчук Волинянин
Першу частину дилогії Ярослава Федорчука “Волинянин” було опубліковано 2008 року. У 2011 з'явилось продовження книги. Читачі з теплотою поставились до історії простого хлопця Сашка — молодого інженера, ще вчорашнього студента, котрий по закінченню інституту вирушає працювати на нафтодобуванні у містечку Долина, стає шанованою у суспільстві людиною, добивається до високих посад. У цій прозаїчній на перший погляд історії з глибиною і проникливістю розкривається безліч непростих сторінок історії України. Адже в історії кожної людини можна прочитати історію цілої країни. Ця книжка — зразок так званої історії з людським обличчам, переходу від вивчення документів епохи і відворених (чи часто-густо спотворених) фактів до історії очевидців. На щастя, час і людський вік ще дозволяють нам дослухатись до того, що ці люди хочуть нам розповісти. Тож прислухаймось, а радше вчитаймось у книгу Ярослава Федорчука.
Автор, як мені здається, доволі чесно пише про своє життя. У книзі багато автобіографізму, як і головному герої роману є чимало рис, притаманних Ярославу Петровичу. Це і праця у Долині, реальні мешканці якої досі з гордістю згадують про часи, коли в їхньому містечку працював Федорчук. Виняток, як на сучасний стан справ. Долі Сашка та пана Ярослава поєднує також дитинство, кинуте у вир війни і пережиті пізніше реалії Радянського Союзу. Спільною є ще одна риса — Олександр Петрович, як і сам автор, здобуває у житті і перемоги, і прикрі поразки, проте за жодних обставин не здається на поталу жорстким умовам і часові. Він жив і працював, за влучним висловом Володимира Сергійчука “не втрачаючи української душі”. Ярослав Федорчук через долі простих людей розповідає про Волинь ХХ століття. Суб'єктивно, але правдиво, автор фіксує хроніку життя України початку минулого століття. На його переконання, історія нашої країни дає унікальний інструмент для розуміння сучасних подій.
Книгу варто прочитати кожному українцеві, хто любить якісну прозу та історичну правду.
Як говорить у передмові до книги Віктор Терен: “ця книжка є сповіддю багатьох з нас. Правдивою, не лукавою. Саме ця безкомпромісна правдивість, що домінує у книжці, через роки приверне увагу наших дітей та онуків, бо вони зможуть вивчати історічні реалії, що характеризують цілу, не таку вже й далеку, епоху, і робити належні висновки.” Можливо, так і станеться, адже правдивим історіям реальних людей віриться більше, ніж кільканадцять разів переписаним підручникам з історії.

Цвєткова Аліна,
студентка Інституту журналістики КНУ,
1 курс, 4 група

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 22, на книгу 20  =  общий рейтинг: 42

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0