Великому “Ги” присвячується

Весело. Зустрічався п’ять років тому з гарною дівчиною.
Це тривало півтори роки.
Я її обожнював, боготворив,
але мені тоді було лише 19-20 років, їй- на два більше.
Вона бажала стабільних, серйозних відносин.
Я ж цього їй на той момент не міг дати.
Вона заробляла гарні гроші (адже працювала маркетологом,
що в подальшому сильно вплине на моє та інших людей життя), я ж тоді мав лише стипендію.
Що я міг їй запропонувати?
Да й “маленьким” тоді був.
Але ось напередодні свого 21-річчя все ж наважився відкрити ій всю глибину своїх почуттів,
зробити крок назустріч в її серйозних намірах.
Та я був готовий зробити навіть пропозицію. Але...
Мій останній дзвінок до неї був з метою запросити в дуже чудове київське місце.
Секретів відкривати не буду. Хотів роз’яснитися, поставити крапки над “Ї”. Дещо глобальне...
Але запізнився…
В цілому- я зустріла іншого,
він мене цінує, ми будемо жити разом,
через рік одружимося…Маячня…

Коли це розповідаєш, то тому хто слухає здається,
що навіщо потрібна така дівчина?
Але все було по-іншому.
Зараз друзі запитують, що я змінив би у своєму минулому в відносинах з нею якщо б була можливість повернутися.
Я відповідаю, що з теперішніми поглядами взяв би шлюб із нею.
Я б був з нею до сьогодні і назавжди.
І тепер її кохаю, я- однолюб.
Вона перевернула моє життя. Я навчився цінувати відносини.
З нею відкрив для себе головні життєві приорітети.
Я не жалкую, що вона була в моєму житті…

Я продовжую жити, радіти; час повільно, але лікує.

У розпал Жовто-гарячої Революціїя сидів біля настільної лампи
(більше для зігріву, аніж задля світла- вона була розжареною, взимку- це те, що треба)
и креслив курсовий проект. Було нудно і я паралельно сидів в “”wap chat” через телефон-
тоді компа я ще не мав. Розговорився з якоюсь Barbariska або на ім’я Жанна…
Вона навчалася (та і досі навчається) в торгово-економічному. Займалася рекламним бізнесом. Батько-торгівлею меблів.
Як і Єка досить забеспечена, що також пригнічувало.
Говорив культурно?
Потім написав пошленьке повідомлення якійсь дівчині і помилився з відправкою-послав Барбарисці.
І, о, Велике “Ги”! Їй сподобалося? Ню я й почав з нею спілкуватися в формі “ХХХ”.
Раптом вона запитала який у мене оператор, виявилося, що той що й у мене, а тоді була акція і дзвінки були шарові.
Досить тривалий час це був лише віртуальний флірт. Однак, непомітноце це все якось переросло у віртуальне кохання.
Втім, на пропозицію зустрітися вона відмовляла.
Вже на третій місяц віртуального знайомства я з нею полаявся через це.
Втім потім я багато разів з нею ще лаявся та знову мирився.
Зараз вона раз на пів року дзвонить мені дізнатися як справи.
Втамувавши цікавість та побачивши, що я ані скілечки не змінився-
адже я під час розмови почувши, що вона палить, одразу робив їй зауваження,
або висловлював побажання найшвидшої смерті, вона знову зникала на довгий час з мого життя.

Влітку 2006 року я познайомився з Машою. Вона навчалася в ін'язі- вивчала японську мову.
Зустрічатися з нею я почав якось спонтанно й неплановано.
Гуляли собі. Бачилися то раз на тиждень, то частіше.
Я думав- їй лише 17ть, значить вона не поспішає, а значить можна спокійно гуляти ні про що не думати.
Коли я влітку відпочивав з другом на острові, то один день вона провела з нами.
Потім ми її висадили, але вона забула купальник. Після відпочинку я його їй віддав.
Потім вона поїхала відпочивати на море, а коли повернулася, то вже не відповідала на мої дзвінки.
В черговий раз телефонуючи мені відповіла її мати й передала слухавку Маші.
Вона погодилася зустрітися.
Але прийшовши на зустріч вона одразу сказала- нам потрібно припинити цей безлад.
Я відповів машинально- як хочеш. Потім мовчки провів її до її станції метро й на цьому все так зрозуміло й незрозуміло водночас скінчилося...
Взагалі, я спочатку нічогісінько не планував у плані стосунків з нею,
однак з плином часу я зрозумів, що вона мені потрібна. І саме на цій зустрічі, коли вона сказала,
що нам з нею потрібно припинити зустрічатися,
я планував хоч і не дещо глобальне, але чи то освідчитися в коханні,
чи то перейти на вищий щебель стосунків.
Не встиг.

З настанням нового 2007 року я трихи позабувши про Машу я познайомився з дівчиною на ім'я Наталка.
Спочатку я не планував зовсім нічого.
Ба я навіть пояснив їй, що зустрічаючися зі мною вона ризикує.
Що ми можемо позустрчавшися рік не дійти в стосунках ні до чого.
Я їй чітко дав зрозуміти, що я не доріс до чогось глобального, що зі мною вона може просто витратити на мене свої кращи роки.
Вона відповівши тим, що а може це вона мені зіпсує кращі роки,
перестала "мучати" мене своїми питаннями на кшталт навіщо я з нею зустрівся знову.
Так і порішилася наша староботанічна розмова.
Ми якось спонтанно не плановано для мене регулярно зустрічатися.
Я не знаю чому так вийшло.
Але, що сталося, те сталося.
Мороз прискорив наші відносини і загнав нас в святе святих для мене- мій дім.
Ми почали ледве не разом жити.
Це було нечувана подія в моєму житті.
Настільки серйозних стосунків в моєму житті ще не було ніколи.
Так тривало 3 з лишнім місяців. Це не найтриваліша, але найсерйозніші стосунки в моєму житті.
І ось на "майовку" ми полаялися. Приводом для цього була моя дурнувата поведінка.
Але прихована причина розриву наших стосунків була інша. Розкривати секретів не буду,
але це припинення відносин є адекватним і обгрунтованим.
Логічним.
Щоб трохи відкрити світ на приховані причини, я можу пояснити лише посилаючися на Євгенія Грішковца.
Коли він розповідав про те як ходив до опери і під час вистави у нього забурчав живіт.
І коли "знаток" мистецтва зкосу поглянув на нього через це,
йому так хотілося сказати-
вельмишановний пане, це не через мою невихованість,
це не залежить від мене, я не можу цим керувати,
та й якщо б я хотів це зробити, то й не зміг би...

Далі буде?...