|
Цю книжку вже встигли назвати інтелектуальним детективом... Я попереджаю, що наголос у цьому словосполученні треба ставити все-таки не на слові «детектив», а на слові «інтелектуальний». Якщо хтось сподівається Дена Брауна і української версії «Коду да Вінчі», то відразу попереджаю, що краще до цієї книги не підходити. Тобто в принципі жанр цієї книжки в дійсності визначити досить складно. У міжнародній книжковій практиці є таке достатньо ринкове поняття, як «інтелектуальний бестселер». В Україні таких прецедентів не було, я не знаю, чи ця книжка потрапить його створити. Леонід Фінкельштейн як оптиміст вірить, що вона може врятувати Україну, я не думаю, що будь-яка книжка може врятувати Україну, і чи взагалі в нинішню епоху книжки призначені щось рятувати, але наскрізний сюжет тут є, він проходить крізь усі 640 сторінок, тобто читати цю книжку треба від початку до кінця. І якщо вже визначати її жанр. то я би сказала, що це, мабуть... якщо говорити, що це роман, то це роман-із-книгами, роман-із-текстами, або, мені дуже подобається ця дефініція, яку зовсім з іншого приводу дала польська письменниця Ольга Токарчук, гарна формулка ― «мандрівка людей книги». Ось ця книжка і є мандрівкою людини книги автора для людей книги ― читачів, мандрівкою через культури, релігії, віри, століття, країни, мандрівкою через два тисячоліття християнської історії, через майже тисячу років української історії у спробі відповісти на запитання: як ми дійшли до тієї точки, де ми зараз, власне, і знаходимося.
Прочитать полный отзыв на книгу можно здесь users.livejournal.com/est_/74526.html
|
= 34
